У Другу та Третю Епохи ельфи зберігали свої держави за допомогою Кільця Влади, але після Війни Кільця сила їх згасла, і багато ельфів залишили Середзем'я, відпливши до Валинор.
Хоч ельфи і безсмертні в межах існування Арди, все ж таки жити вічно в Середзем'я вони не можуть. Їхній дух (феа) поступово спалює тіло (хроа) і вони розвтілюються, істоюють. Тому вони й ідуть до Валинору, де такого не відбувається.
Вони пішли у Валінор, тому що так було суджено. У них фактично не було вибору. Якщо в першу епоху, в період свого, якщо можна так сказати, розквіту, ельфи могли піти наперекір Долі і самим Валар і піти, то до кінця Третьої епохи вони втомилися… А довгоочікуваний відпочинок та втіха вони могли знайти лише там.
Ельфи прокинулися колись Людей, і, вмираючи, вони вирушають у Чертоги Мандоса, у Валінорі, де вони або повинні перебувати в очікуванні, або вирушити в подальшу подорож у невідомість.