Для забезпечення прискореного завершення переходу селян-одноосібників до колгоспів та позбавлення селян-кулаків засобів виробництва та можливості використання найманої праці було прийнято постанову ЦК ВКП(б) «Про темп колективізації та заходи допомоги держави колгоспному будівництву» від 5 січня 1930 року з …
У селах прізвисько закріпилося за тими, хто розбагатів на торгівлі та лихварстві. Кулаки зазвичай не працювали в полі: вони позичали односельцям зерно та гроші, давали в оренду коней для обробітку землі, а натомість вимагали вагому частину врожаю — така розплата наприкінці зими незмінно призводила до нових позик.
5 січня 1930 року вийшла постанова ЦК ВКП(б) "Про темп колективізації та заходи допомоги держави колгоспному будівництву", що наказувала завершити колективізацію в основних зернових районах до осені 1932 року. 15 січня було створено комісію політбюро з проведення колективізації на чолі з Молотовим.
Заможні селяни-кулаки були оголошено класовими ворогами трудового селянства та революційного уряду. За різними оцінками, в результаті розкулачування загинули від 60 до 600 тисяч селян, а всього було репресовано до півтора мільйона людей.