Жабічі лапки французи почали їсти ще за часів Столітньої війни з Англією (1337–1453). простим людям просто не було чим харчуватися, крім жаб, равликів і цибульного супу. Пізніше, у XVI столітті, лапки стали делікатесом.
Вони допомагають «квакушам» під час міграції благополучно дістатися свого болота. Але французи не відмовилися від своїх ласощів: стегенця жаб тепер завозяться сюди з Індонезії, Греції, Таїланду та Албанії. За деякими даними, щороку в усьому світі з'їдаються сотні тонн жаб'ячого м'яса.
Жаб'ячі лапки є дуже смачним та ніжним м'ясом. На смак вони нагадують ніжне м'ясо птиці. Вживати лапки дуже зручно. Їхнє м'ясо досить ніжне, тому його просто розламують і з'їдають.
田鸡腿, піньінь tiánjītuǐ, пал. тяньцзитуй, тобто "ніжки польової курки") – делікатес французької та китайської кухні. Щороку люди з'їдають щонайменше 3,2 млрд. жаб. Одна тільки Індонезія щорічно експортує щонайменше 5000 тонн жаб'ячих лапок.