Люди заражалися один від одного і від померлих, яких часто не було кому прибирати з вулиць. Тоді глава лондонської префектури наказав звозити померлих на цвинтарі та рити для них глибокі ями не менше двох метрів. З такої глибини інфекцію не вимиють дощі і буде велика ймовірність, що вона залишиться там назавжди.
У ці жахливі роки люди побоювалися поширення інфекції, і мер Лондона видав спеціальний указ, який регламентував, як треба чинити з тілами. померлих людей, щоб уникнути поширення заражень та інфекцій. Саме тоді було вирішено закопувати могили на глибину 6 футів (2 метри).
Щоб запобігти поширенню інфекції, глава префектури Лондона видав указ, за яким усіх загиблих ховали у глибокі могили – не менше 6 футів. Відповідно до Міжнародної системи вимірювання, ця величина дорівнює приблизно 2 метрів. Вважалося, що з цієї глибини тіла померлих точно не вимиють дощі.
Глибина, на яку риють яму для покладання покійного складає близько 2-х метрів. В англійській навіть існує ідіома "six feet under" (вниз на 6 футів). Вона фігурально означає те місце, де належить покійному перебувати після своєї смерті.