10 тисяч метрів – це достатня висота, щоб у разі нештатних ситуацій пілоти мали простір для маневрування. Така висота виправдана ще й тому, що літак знаходиться, як правило, вище хмар, а значить менше схильний до погодних явищ і турбулентності.
Коли літаки піднімаються на висоту 15 км, То щільність повітря там нижче і при цьому сильно знижується підйомна сила. Щоб це виправити, авіалайнери змушені були б літати зі значно більшою швидкістю та долати ще й звуковий бар'єр.
Тихий океан дуже великий, тому якщо раптом у лайнера посеред океану відмовлять двигуни, то він не зможе знайти місце для посадки. Єдиний варіант – здійснювати аварійну посадку на воду. Також у авіаційних нормах зазначено, що літак завжди повинен мати змогу досягти найближчого аеропорту.
Справа в тому, що чим вища швидкість польоту, тим нижча оптимальна щільність повітря. У щільному повітрі біля землі літати неекономічно, а на висоті більш ніж 12 кілометрів довелося б розвивати надзвукову швидкість, щоб забезпечити оптимальні умови роботи двигунів.