Вони символізували ласку блаженства вічного життя в Царстві Небесному. Таким чином, два нескладні інгредієнти куті означали безсмертя, воскресіння та блаженство вічного життя.
Етнограф Дмитро Зеленін писав, що за віруваннями східних слов'ян «небіжчик має все ті ж потреби, що й жива людина, особливо потреба в їжі». Існує також звичай у п'ятницю першого тижня Великого посту приносити кутю (коливо) до церкви, що служить нагадуванням про диво мученика Феодора Тирона.
Вважалося, що розсердившись, батьки можуть витягнути із собою у світ мертвих. Також саме зерно мало свою символіку – переродження. З'ївши блюдо зі злаків, мертві «проростали» і відроджувалися до нового життя. Так, поставивши на стіл кашу, родичі померлого дбали про те, щоб він скоріше повернувся у світ живих.
Млинці уособлюють сонце та вічне життя, вони показують, що зі смертю життя не закінчується. Раніше було прийнято перший млинець класти на вікно для померлого. Другий млинець віддавали на помин жебракам. Млинці на поминки готують обов'язково, навіть якщо вони випадають на час посту.