Станиця (від сущ. стан – зупинка в дорозі для відпочинку, тимчасового перебування, бівал, табір) – адміністративна козацька сільська одиниця, складається з одного або кількох козацьких поселень (хутори, селища).
н. huntari; мн. число хуторів) – малий населений пункт, що складається з одного, іноді кількох домогосподарств; козацька одиниця поселення. На території Росії одночасно зі станицями існували такі територіальні одиниці як села, так що хутір, станиця – це козацькі назви садиби з відокремленим господарством.
Станицею називається адміністративна козацька сільська одиниця, що складається з одного чи кількох поселень.
Н
- Надійна – Краснодарський край
- Натухаєвська – Краснодарський край
- Наурська – Чеченська Республіка
- Неберджаєвська – Краснодарський край
- Невинномиськ (Невинномиська) — Ставропольський край
- Незамаївська – Краснодарський край
- Незлобна – Ставропольський край
- Некрасовська – Краснодарський край