— на невдачу реформ вплинули й особисті якості Олександра I, який відступив під тиском консервативних настроїв; – важлива причина – протиріччя між потребою у реформах та реальною небезпекою соціальних вибухів, спричинених реформами.
Реформи Сперанського передбачали внесення кардинальних змін у життя привілейованого стану. Це не сподобалося представникам дворянства. Вони почали виступати проти внесення цих змін. Влада імператора спиралася цього стан, тому уряд не хотіло якось утискати його.
Цей проект, як і перший документ 1809 року, так і залишився лише проектом. На момент 1812 року була реалізована лише одна ідея Сперанського – Створення Державної Ради.
Діяльність Сперанського на державній ниві викликала невдоволення вищого дворянства піднесенням колишнього семінариста. Зусиллями представників дворян відбулося звинувачення Сперанського у державній зраді та її опала. У 1812 році Михайло Михайлович був засланий до Нижнього Новгорода, а потім до Пермі.