Ніколенька дуже люблячий, ніжний хлопчик, що думає і глибоко відчуває. Він нескінченно любить свою маму, турбується про неї, плаче від однієї думки колись її втратити, він не уявляє свого життя без її ласки, турботи, милого і палко коханого її обличчя, ніжних рук.
Зворушливий та чутливий Ніколенька Іртіньєв (На початку йому десять років, в кінці – шістнадцять), прообраз якого – сам Толстой, живе звичайним життям: неохоче навчається, із задоволенням грає, складає погані вірші, вперше закохується, переживає смерть матері, стає незграбним підлітком, заздрить братові, …
Толстой називав цю пору радісною, незабутньою та найщасливішою. Він і говорив: «Радісний період дитинства».