Бажаючи зробити щось для людей, Данко «розірвав руками собі груди», вирвав своє палаюче серце і високо підняв його над головою.
Люди втомилися і знесиліли, але соромлячись цього, почали обурюватися, що Данко завів їх так далеко. У злості та гніві вирішили вбити вони юнака. Тоді Данко вирвав своє палаюче серце і, висвітлюючи їм дорогу, повів людей за собою.
Данко — персонаж третьої частини оповідання Максима Горького «Стара Ізергіль», який пожертвував собою і врятував свій народ за допомогою гарячого серця. Образ романтичного героя пов'язані з «подоланням раннього байронізму» автора; одночасно у ньому відбилися ніцшеанські мотиви.