У своїй першій симфонії він хотів пофантазувати і уявити який би твір написав Гайдн у наші дні, якби зберіг свою манеру листа і використав нові гармонії. Назва «Класична», як пояснює автор, була дана «через бешкетність, щоб подразнити гусей».
Класична симфонія (створена композиторами віденської класичною школи) складається, як правило, із чотирьох частин, написаних у сонатній циклічній формі; у XIX—XX століттях стала вельми поширеною набули композиції як із більшим, і з меншою кількістю частин.
Появу назви він пояснював так: «По-перше, так простіше; по-друге — з бешкетування, щоб подразнити гусей, і в таємній надії, що зрештою обіграю я, якщо з часом симфонія так класичною і виявиться». Класичні захоплення давно були чужі композитору.
Симфонія №1 D-dur «Класична», тв. 25 – твір Сергія Прокоф'єва. Автор своєрідно заломлює музичну мову гайднівської епохи, що й відбито у назві твору.