Повстання під проводом Омеляна Пугачова було украй неприємним явищем для Катерини II. Тому що її образ «освіченої імператриці», який вона старанно вибудовувала, звалився. Локальний рух яєцьких козаків дуже швидко став масовим.
Причинами поразки Пугачова було неорганізованість його різношерстого воїнства, погане озброєння та небажання яєцьких козаків брати участь у повстанні починаючи з 1774 року.
У грудні 1773 р. до районів повстання було відправлено корпус на чолі з генералом Бібіковим (6,5 тис. чол., 30 гармат), який розбив повстанців під Самарою, Кунгуром, Бузулуком. 22 березня в генеральній битві у Татищової фортеці (біля Оренбурга) Пугачов зазнав поразки від військ під командуванням генерала Голіцина.
Пугачов утік на Нижню Волгу і, не отримавши очікуваної підтримки від донських козаків, був розбитий у бою у Чорного Яру. Незважаючи на поразку головної армії повсталих, селянська війна в Поволжі та повстання у Башкирії активно тривали аж до кінця 1774 року, а окремі виступи – до середини 1775 року.