Він писав свої знамениті повісті Бєлкіна не від свого обличчя. Цьому була одна велика причина. Олександр досить сильно і серйозно критикував владу, за що його і відправляли до різних посилань.. Звичайно, що в них їхати він не хотів, але й мовчати не думав.
Образ Бєлкіна, в першу чергу, потрібен Пушкіну, щоб поєднати всі повісті в єдиний цикл. В цьому випадку Бєлкін виступає в ролі оповідача, який і передає історії різного штибу опосередковано (тобто через іншу людину) читачам.
«Повісті» були приписані Пушкіним умовному автору – Івану Петровичу Бєлкіну. Зовнішність лагідного і смиренного Бєлкіна, що виникає з передмови до них «видавця» та з автобіографічної передмови нібито самого Бєлкіна до «Історії села Горюхина», накиданий Пушкіним у добродушно-жартівливих тонах.
Бєлкін — небагатий поміщик, добрий, лагідний, трохи лінивий. Він не письменник, до творчості звернувся від нудьги, свої сюжети черпаючи з оповідань знайомих йому людей. Пушкін “довірив” йому повісті з тим, щоб надати їм більшої достовірності.)