Шестикутна форма сніжинок походить від внутрішньої будови кристалів льоду. Сніг і лід — це одна речовина. Розташування атомів у структурі кристала багато в чому, хоч і не повністю, диктує форму кристала та його симетрію.
Кристали продовжують зростати, проте їх подальша форма залежить від умов, у яких вони опинилися – від атмосферного тиску, електричного поля хмари, вітру, вологості та температури.
Коли сніжинка падає крізь атмосферу продовжується сублімація вологи і нові кристалики льоду наростають по кутах цього початкового шестикутника. Саме тому не існує двох однакових сніжинок: шлях кожною їх крізь атмосферу унікальний, і навіть найменші зміни у температурі, вологості, силі вітру тощо.
Основна форма сніжинки залежить від температури, коли він утворюється. Чим вище хмара, тим вона холодніша. Високі перисті хмари, що «дрейфують» при температурах нижче -35°С, складаються з кристаликів-призм, які виглядають як блискучі підвіски люстр, що сяють у променях сонця.