Теплом входило в них сонце і виходило сміхом і прихильністю до всього, що живе. Спершу вони хотіли прогнати налякавши їх собаку і навіть застрелити її з револьвера, якщо не забереться; але потім звикли до гавкання ночами і іноді вранці згадували: — А де ж наша Кусака? І це нове ім'я Кусака так і залишилося за нею.
на одну зиму вона оселилася під терасою порожньої дачі, що не мала сторожа, і безкорисливо стерегла її: вибігала ночами на дорогу і гавкала до хрипоти. Вже лягши на своє місце, вона все ще злісно бурчала, але крізь злість прозирало певне задоволення собою і навіть гордість.
Мікропереказ Собака, що живе на порожній дачі, все життя бачить від людей лише погане. На дачу приїжджають господарі. Собака звикає до них, але восени вони їдуть, знову залишивши її на самоті.