svet', svet'jь; мн. ч. – святі) – особистість, особливо шанована в різних релігіях за святість, благочестя, праведність, стійке сповідання віри, в теїстичних релігіях – за клопотання перед Богом людей.
Святим завжди називали лише Бога. Стародавній пророк, захоплений на небо, бачить на небесах Престол Божий, навколо літають Ангели і волають: «Свят, Свят, Свят, Господь Саваоф…» Людина чи якась релігійна річ може бути святимилише якщо святість їм повідомить Бог, якщо Бог долучить до Своєї Святості.
У православному християнстві святість – Це онтологічна характеристика, що передбачає внутрішнє перетворення, відновлення первозданної нетлінної природи, для людей також відновлення Божого образу, обоження. Концепція святості пов'язане з вченням про порятунок.