Зниження концентрації паратгормона: первинний гіпопаратиреоз, вторинний гіпопаратиреоз (саркоїдоз, гіпертиреоз, гіпомагніємія при тяжкому алкоголізмі, гіпервітаміноз D, ускладнення хірургічного лікування щитовидної залози); остеоліз.
Введення радіоізотопних препаратів протягом тижня до дослідження спотворює результат тесту. Лікарські препарати, що підвищують рівень ПТГ у крові: фосфати, діуретики, літій, рифампіцин, фуросемід, ізоніазид, стероїди, тіазидні або протисудомні препарати.
Паратгормон стимулює остеокласти, щоб виділяли в кров кальцій з кісткової тканини. Фізіологічне значення паращитовидної залози полягає у секреції нею паратгормона.
PTH регулює обмін кальцію та фосфору, забезпечуючи тим самим оптимальну кількість іонів кальцію в крові. Паратгормон регулює процеси вивільнення кальцію з кісток, всмоктування кальцію з кишечника та видалення кальцію з організму із сечею.