В’язницю, каторгу та заслання пережили вісім із них. Після указу про амністію декабристів 1856 року разом із чоловіками повернулися тільки п’ятеро: Марія Волконська, Парасковія Анненкова, Єлизавета Наришкіна, Ганна Розен, Наталія Фонвізіна.
Зі 121 декабриста, засуджених Верховним кримінальним судом на каторжні й кріпосні роботи та на поселення, було етаповано 115 осіб. Крім них, причетних до участі в таємних товариствах направляли на заслання за рішеннями військово-польових судів і за прямими Височайшими указами.
1856 року з нагоди своєї коронації імператор Олександр II дарував амністію декабристам. На той момент з усіх причетних до повстання 14 грудня 1825 року в живих залишилося 43 людини, але не всі змогли повернутися із Сибіру додому.
Усього в сибірське заслання було відправлено 124 учасники декабристських організацій, 96 із них – на каторжну роботу, решта – на безстрокове поселення. 113 із числа засланих до Сибіру належали до дворянського стану і тільки 11 (селянин Дунцов-Вигодовський і десять нижніх чинів) – до податних станів.