Флоренція подарувала світу таких великих діячів як Леонардо да Вінчі та Галілей, Данте та Мікеланджело, а місцева говірка з часом стала основою італійської літературної мови.
З епохою Відродження пов'язано поява національних літератур — на відміну від літератури середньовіччя, що створювалася переважно латиною. Широкого поширення набули театр та драма. Найвідомішими драматургами цього часу стали Вільям Шекспір (1564-1616, Англія) та Лопе де Вега (1562-1635, Іспанія).
Фінальний акорд Ренесансу можна вважати і відкриття Америки (1492), і початок Реформації (1517), страту філософа Джордано Бруно (1600), і кінець Тридцятирічної війни (1648).
Це небувалий розквіт образотворчого мистецтва, час географічних та наукових відкриттів, розвитку банківської справи, торгівлі та ремесел. Термін «Відродження» пов'язаний з інтересом до ідеалів античності, що спалахнув.