При Радянській владі посилання як засоби для ізоляції від суспільства почали застосовувати у 1920-1930-ті роки по відношенню до політичних противників більшовиків — колишніх есерів, лівих есерів та меншовиків. Вона застосовувалася зазвичай у позасудовому порядку.
У посилання вирушали, незважаючи на імена та чини: князі, придворні, священство. Так, до Сибіру після розколу в XVII столітті були відправлені на поселення старообрядці. Серед високородних засланців – князі Меньшиков, Шаховської, Долгорукова.
Метою посилання було видалити шкідливих у політичному відношенні людей, а також покарати та виправити злочинців. У російському праві XVI в. згадується «вибуття із землі геть». Це було видворення з волості, посада чи села; таке покарання визначалося за ябідництво та другу татьбу.
Посилання могла призначатися і як додаткове покарання після відбуття основного або при заміні не відбутої частини позбавлення волі менш тяжким покаранням. У радянські часи засланці були змушені займатися суспільно корисною працею, інакше їм ще загрожувала і покарання за дармоїдство.