Люди із синдромом рятувальника мотивовані не стільки прагненням принести користь іншим і сприяти загальному благу, скільки глибшою емоційною потребою в собі. Для них потреба допомоги перетворюється на залежність.
Образ і ціль рятувальника Допомагати ближньому своєму і тому, хто потребує допомоги, — нормальна частина взаємодії людей. Надання допомоги ми відчуваємо себе потрібними, причетними до групи. Людина з синдромом рятувальника, як правило, надає свою допомогу понад власні сили і навіть там, де його не просять.
Зазвичай людина з синдромом рятувальника користується будь-якою можливістю, щоб дати комусь пораду. Він не замислюючись, вплутується в конфлікти. Бере на себе чужі завдання та погоджується виконати важку справу, щоб позбавити від неї інших. Без попиту починає вирішувати чужі проблеми.