Пов'язано це з тим, що місто стоїть на рухомих водонасичених ґрунтах і довгий час не було технологій, які дозволяли в них будувати. Тому станції закладали на глибині, де лежить щільна осадова гірська порода – кембрійська глина.
Метро — це просто міські поїзди, а там, де треба прокласти дорогу, але вже стоять будинки, копають тунелі. Через це виходить, що у містах 90% ліній знаходяться під землею.
Спочатку споруджують бічні тунелі з випередженням вибоїв 25–50 м, а потім середній тунель. Проходка бічних тунелів не має жодних особливостей. Паралельно з прокладкою тунелю будується сама станція та система переходів, потім у метро прокладаються комунікації та монтуються ескалатори.
Будівництво нових ліній та станцій дозволить перерозподілити пасажиропотоки не тільки на перевантажених лініях самого метро, а також на наземному транспорті, а також знизити навантаження на автомобільні магістралі.