обертання Місяця захоплено приливними силами Землі, тому більша частина однієї і тієї ж сторони Місяця завжди звернена до Землі. Ця видима сторона висвітлюється Сонцем по-різному, залежно від положення Місяця на орбіті.
При спостереженні Місяця близько до горизонту ми бачимо не лише Місяць, але й інші об'єкти, на тлі яких супутник Землі здається більшим, ніж є насправді. Коли ж Місяць знаходиться в небі, безкраї простори неба змушують її виглядати менше. Цей ефект був продемонстрований психологом Германом Еббінгаузом.
Коли в поле зору потрапляє повністю темна половина Місяця, вона взагалі як би зникає. Це становище називається молодим місяцем. І дійсно, через короткий час ми знову бачимо на небі срібний серп, у поле зору знову входить освітлена половина Місяця.
Вона полягає у складності сприйняття мозком відносних розмірів предметів. На зображенні внизу помаранчеві кола – одного розміру, хоча правий здається більше. Біля горизонту Місяць оточують відносно маленькі будівлі та дерева, тому вона може здаватися більше, ніж на небі, де предметів порівняння немає.