gargouille, [ɡaʁ. ɡuj]) та горгулья — у готичній архітектурі: кам'яний або металевий випуск ринви, найчастіше скульптурно оформлений у вигляді гротескного персонажа (іноді — багатофігурного сюжету) і призначений для ефективного відведення стоку від вертикальних поверхонь нижче звису покрівлі.
Люди не просто сідали гаргулій на будівлі, а вигадали їм роботу – викидати воду. Їхні статуями оформляли водостоки. Так, відводячи потоки дощової води від стін будівель, вони почали приносити користь людям. Адже вода, що викидається з пащі гаргулій, падала на відстань від стін, тож фундамент не підмивало.
Горгулья — драконоподібна змія, яка за легендою жила у Франції, у річці Сені. Вона з величезною силою вивергала воду, перевертала рибальські човни та затоплювала будинки.