Паяльна лампа – Нагрівальний прилад (винахід, Швеція, Карл Рікард Нюберг, 1881 рік), в якому горіння вихідної речовини (спирту, гасу, бензину) переводить його у випарнику в газоподібний стан, а струмінь з форсунки затягує кисень, що знаходиться в повітрі, подібно пульверизатору.
Паяльна лампа має іншу назву – бензиновий пальник. Під час роботи майстру потрібно не тільки регулювати температуру горіння полум'я, але й забезпечувати підкачування палива за допомогою насоса.
Основних елементів у конструкції паяльної лампи два – це бак і пальник, який ще називають ежектор. Ежектор виконаний у такій формі, щоб при роботі здійснювався рух повітря разом з паливом, що згоряє, від одного його кінця до іншого. Це забезпечується за рахунок створення теплової тяги.