Історик Василь Осипович Ключевський назвав період в історії Російської імперії з 1725 по 1762 «епохою палацових переворотів» у зв'язку з регулярним насильницьким втручанням в процес передачі влади (шляхом застосування сили або психологічного впливу, загрози, шантажу).
У сучасній мові вираз «палацовий переворот» використовується для позначення державного перевороту, який здійснюється наближеними до зміщеного керівника людьми, тобто тими, хто перебував у владі, але другорядних ролях.
Епоха палацових переворотів ― прийнята в історичній літературі назва періоду в політичній історії Росії з 1725 по 1762 роки, коли внаслідок боротьби придворних угруповань за підтримки гвардії неодноразово відбувалася насильницька зміна правителя чи його найближчого оточення.
Палацові перевороти. дореволюційної історіографії за періодом 1725–62 закріпилася назва доби палацових переворотів. Довгий час вважалося, що часта зміна влади була результатом указу 1722 р., який дозволяв государю самому призначати собі наступника, а також особливу роль створеної Петром I гвардії.