22 липня 1832 року, у віці 21 року, Наполеон II Бонапарт помер у Шенбрунні від туберкульозу.
Поразка при Ватерлоо змусило імператора вдруге зректися престолу 22 червня 1815 року. Свої останні роки прожив на острові Святої Єлени у полоні в англійців, де й помер від раку шлунка. Його прах із 1840 року знаходиться у Будинку інвалідів у Парижі.
6 квітня 1814 року у палаці Фонтенбло під Парижем Наполеон зрозумівши, що гра остаточно програна і йому просто нема чим битися, зрікся престолу. У тексті зречення було написано: «Нема тієї особистої жертви, яку я не був би готовий принести на користь Франції».
«Сто днів» — період французької історії між поверненням до влади у Франції, що сталося 1 березня 1815 року. Наполеона I і розпуском урядової комісії, що відбувся 7 липня 1815 року, яка відповідала за виконавчу владу після другого зречення Наполеона І від влади.