stela від ін.-грец. στήλη – стовп) – кам'яна, мармурова, гранітна або дерев'яна вертикальна плита (або стовп) із висіченими на ній текстами або зображеннями. У давнину такі плити або стовпи встановлювали як межові знаки, надгробні або пам'ятні монументи.
В давнину стели служили не лише надгробками, їх також використовували як прикордонні мітки або висікали на них тексти нових законів і встановлювали на видному місці. Обеліск — це пам'ятка строго певної форми: так називають монолітний чотиригранний стовп, що звужується догори, з вершиною у вигляді піраміди.
У сучасному розумінні під словом стеля мається на увазі дерев'яний, мармуровий чи кам'яний стовп, у якому висічено зображення чи текст. Зазвичай стеля служить пам'ятним або похоронним знаком на згадку про важливу громадську подію, окрему людину або як прикордонну позначку.
Пишеться стеля з однією Л. Проте жіноче ім'я Стелла пишеться з подвійною ЛЛ, і ось чому: справа тут у різному походженні слів. Якщо стеля-пам'ятник походить від грецької stele – Стовп, то Стелла-ім'я від латинського stella – Зірка.