Будучи на військовій службі, Печорин раз вночі приїхав за казенною потребою в схудле містечко Тамань. Козачий десятник довго не міг знайти йому хату для постою: всі були зайняті.
Офіцер мав намір викрити зграю, але мало не загинув, а дівчина виїхала зі станиці назавжди. В оригіналі оповідання ведеться від імені Печоріна у вигляді записів у його щоденнику. Перебуваючи в поїздці за казенною потребою, Печорин зупинився в Тамані.
В одному випадку перекинуть чайник із залишками чаю, в іншому героя мало не втопили і вкрали у нього шашку та кинджал. У уривку, як і в новелі, загалом маячить постать козака, цього Максима Максимовича, зведеного у своїй пересічності до чину рядового.