Образ Бєлкіна, в першу чергу, потрібен Пушкіну, щоб поєднати всі повісті в єдиний цикл. В цьому випадку Бєлкін виступає в ролі оповідача, який і передає історії різного штибу опосередковано (тобто через іншу людину) читачам.
Щоб уникнути проблем із цензурою та "лайки" критиків, Пушкін взяв собі псевдонім – Іване Петровичу Бєлкін. Наприкінці жовтня 1831 року "Повісті БєлкінаВийшли у світ окремою книгою.
Бєлкін — небагатий поміщик, добрий, лагідний, трохи лінивий. Він не письменник, до творчості звернувся від нудьги, свої сюжети черпаючи із розповідей знайомих йому людей. Пушкін “довірив” йому повісті з тим, щоб надати їм більшої достовірності.)