У Середні віки від віспи щорічно вмирали понад 1,5 мільйона людей. У ході колонізації Америки та війни за її територію між британцями та французами віспу використовували як біологічну зброю: індіанцям передавали в дар заражені ковдри, від чого вони вмирали.
Перемога над чорною віспи було досягнуто завдяки повсюдному застосуванню щеплень проти неї в усіх країнах світу. Загальна вакцинація населення проти чорної віспи почалася 1967 року під егідою Міжнародної організації охорони здоров'я (ВООЗ). Останній хворий був зареєстрований у 1977 році у Сомалі (Африка).
Вакцинація проти чорної віспи проводилася до 1980 року. З 1977 року не було зареєстровано жодного випадку хвороби, тому 1980 року ВООЗ оголосила про зникнення чорної віспи з лиця землі. У зв'язку з цим було ухвалено рішення про загальне припинення щеплень від цієї хвороби.
Останній випадок зараження віспи у природних умовах був зареєстрований 26 жовтня 1977 року у місті Сомалі Марка. Влітку 1978 року був зафіксований останній відомий випадок віспи (внаслідок внутрішньолабораторного зараження), який забрав життя 40-річної Дженет Паркер, медичного фотографа.