Хлопець сховав награбоване в затишному місці, в закутку двору під каменем. Ось тільки скористатися багатством у парубка не вистачило сміливості. Він не побоявся вбити стару, але відчуття власної всемогутності так і не прийшло до нього.
Протягом усього роману Раскольников не кається у своєму злочиніадже воно було ним скоєно для того, щоб перевірити свою теорію. А згідно з цією теорією каяття означатиме, що він належить до "тварям тремтячих", а він хотів довести протилежне.
Після скоєння злочину, Раскольніков намагається позбутися від доказів, сховавши награбовані коштовності та гаманець з грошима за шпалерами в стіні своєї кімнати, але, злякавшись можливого обшуку, він бродить вулицями Петербурга з метою сховати викрадене подалі і, виявивши лежачий камінь біля стіни одного закладу, …