«Тварина тремтяча»- Улюблений образ у Достоєвського, функціонально значущий у його творчості як критерій і засіб самовизначення, самооцінки героя, що грає важливу роль у художній антропології письменника. Генетично цей образ пов'язаний з біблійним уявленням про людину як божу тварюки.
«Я не людину, я принцип убив!» І називає себе «естетичної вошу» за нездатність переступити через кров легко і спокійно, не мучившись роздумами, не відчуваючи жодних закликів совісті до покаяння.
Чи я тремтячу чи право маю?..» Опинившись у владі своєї ідеї, він зарахував себе до «незвичайних» людей і, слідуючи своїй теорії, задумав убити жадібну стару-процентщицю, а на її гроші робити добрі справи, зокрема врятувати від злиднів та жалюгідного існування своїх рідних.