Самсон не міг змиритися з тим, що Дуня його покинула і стала щасливою. Самсон розривався: він хотів, щоб Дуня стала щасливою, і для цього він мав розлучитися з нею. І в той же час він не хотів з нею розлучатися, тому що вона – це важлива складова його життя.
Самсон Вирін жив тільки своєю донькою Дуней: милувався, пишався перед іншими. Іншого сенсу життя в нього не було. Саме ця якість не дала йому жити після того, як Дуня втекла з дому. Не стало поруч доньки – зник сенс життя.
Нешанування Мінський виявив у своєму будинку, коли вигнав старого, батька своєї коханої з дому. Самсон Вирін був поганої думки про Мінське, а про Дуню він знав те, що вона зовсім юна і дурна, зовсім не знає життя. Тому її батько був упевнений у тому, що Дуня буде нещасна.
До Вирин якось приїхав один гусар на прізвище Мінський. Він вдав, що він хворий і кілька днів пролежав у будинку Виріних. Коли він нібито видужав, він попросив Дуню проводити його, а потім запропонував її підвезти до церкви, куди та збиралася йти у неділю. Так Мінський вкрав Дуню і забрав її до себе.