Оскільки цирк спочатку сформувався, як вид мистецтва, що кочує, для нього не існувало стаціонарних будівель, то тут-то і виник ще один термін, який застосовується до цирку – шапіто (Від французького капітель, ковпак). Шапіто – це споруда розбірного типу із брезенту або матеріалу для циркових вистав.
Із франц. chapiteau «капітель; ковпак», далі з лат. capitellum «головка; капітель», зменш. від caput «голова», з праїндоевр.
Програма, яка йде у стаціонарному цирку – це збірна солянка з різних артистів, які, можливо, щойно побачили один одного. Вони трапляються на репетиції, на прогоні, працюють разом один місяць. А цирк–шапіто – це щонайменше на один сезон, тобто на рік.