Прізвисько Золота Ручка стало загальним завдяки реально існуючій аферистці та злодійці Софії Блювштейн, у дівочості Шейндля-Сура Лейбова Соломоніак (Народилася в 1846 році). Першу крадіжку вона здійснила ще підлітком заради інтересу, просто щоб полоскотати собі нерви.
Після звільнення у 1898 році Сонька Золота Ручка залишилася на поселенні в Імані (нині Дальнереченськ) у Приморському краї. Але вже 1899 року виїхала до Хабаровська, а потім повернулася на острів Сахалін у пост Олександрівський. У липні 1899 року була хрещена за православним обрядом, названа ім'ям Марія.
За легендою, скульптуру Соньки після її смерті поставили пітерські та одеські злодії, а замовляли статую у міланського майстра. Щоправда, його ім'я так і лишилося невідомим. Можна припустити, що скульптор символічно позбавив Соньку голови – Згубила її фатальна пристрасть до коханця, карткового шулера.
Тричі вона намагалася організувати втечу, але безуспішно. Після другої спроби її висікли батогом і на цілих три роки закували в кайдани. Антон Павлович Чехов у книзі «Острів Сахалін» написав про Соньці: «Це маленька, худенька, вже сиві жінка з пом'ятим стареньким обличчям.