Від самого початку Сільє розглядав стрес виключно як руйнівне, негативне явище, але пізніше Сільє пише: Стрес є неспецифічний відповідь організму будь-яке пред'явлення йому вимоги. […] З точки зору стресової реакції не має значення, приємна чи неприємна ситуація, з якою ми зіткнулися.
При стресі різко підвищується викид у кров біоактивних речовин та гормонів. Внаслідок чого підвищується рівень збудження центральної та периферичної нервової системи, відбувається її мобілізація. Стрес визначає здатність організму адаптуватися до складних умов життя.
Гостра реакція на стрес може супроводжуватися або подальшим ухиленням від навколишньої ситуації (аж до дисоціативного ступору), або ажитацією та гіперактивністю. Часто присутні вегетативні ознаки панічного стану (тахікардія, гіпервентиляція, оніміння, парестезія, сильне потовиділення, почервоніння).