Цілком можливо, що самці предків жирафів у цей період виробили спосіб нападати на своїх конкурентів, розмахуючи шиєю та головою. Ця боротьба, яка підтримувалась статевим відбором, призвела до того, що у жирафів почала рости шия. Протягом 2 млн років вона росла і стала тією довжиною, яка є у сучасних жирафів.
Довга шия допомагає жирафу діставати листя з високих дерев. Жирафи харчуються листям різних дерев. За допомогою верхньої губи та рожево-чорної мови жирафи об'їдають листя, гілки та квіти з дерев.
Одне з найвідоміших пояснень тому, звідки у жирафів довга шия, Запропонував видатний французький натураліст і дослідник природи Жан-Батіст Ламарк – на його думку, шия у них витягувалася від постійних зусиль дотягнутися до листя у кроні дерев.
Загалом, за Ламарку, жирафія довга шия утворилася за рахунок її постійного витягування та успадкування цієї анатомічної особливості протягом багатьох поколінь. Англійський натураліст Чарльз Дарвін також вважав, що такі надзвичайно довгі ноги та шия повинні бути пов'язані з необхідністю добувати їжу.