Підставою для церковного відлучення міг стати лише тяжкий гріх, явний і безперечно доведений, і воно не набирало чинності, якщо правопорушник покаявся. Ритуал відлучення за особливо тяжкі гріхи (брехня, відкрита протидія церкви тощо) часто супроводжувався повсюдним проголошенням анафеми винним.
Найчастіше у сучасній практиці відлучати від причастя доводиться або за блуд чи перелюб, або за аборт. Потрібно розрізняти: якщо людина продовжує перебувати у гріху, то не йдеться про відлученні від причастя на якийсь термін.
Анафема (грец. ἀνάθεμα – "відлучення" від ἀνατίθημι – "покладати, накладати") – спочатку – жертва Богу за даною обітницею, посвята Богу; пізніше – відділення (когось від громади), вигнання, відлучення від церковного спілкування.
Що означало відлучення від церкви Держава та церква були невіддільні в Середньовіччі і навіть у Новий час. Тому, відлучений від церкви людина не мав права на державну службу; відлучення від церкви, фактично, означало виняток людини із суспільства. По суті його виганяли.