Німецька фонетика має досить складну систему голосних звуків, що складається з 16 фонем. Усі вони передаються відповідними літерами – a, e, i, o, u, ä, ö та ü. У запозиченнях та власних іменах також використовуються буква y та рідше é.
У німецькій мові вісім букв, які позначають голосні звуки: a, e, i, o, u, ä, ö, ü. Сподіваюся, пам’ятаємо алфавіт. Також існує буква y, яка зустрічається переважно в словах іноземного походження, а її звучання може бути прирівняне то до i, то до ü, то до j.
У німецькій мові 42 звуки, для запису яких використовуються 26 літер латинського алфавіту. Як у німецькій, так і в російській мові, розрізняють голосні та приголосні звуки. Німецька мова має 15 простих голосних звуків, 3 складних двоголосних звуки (дифтонги) і 24 приголосних.
Дифтонги Дифтонги являють собою злиття двох голосних в один склад, причому другий голосний звук читається дуже коротко. У російській мові дифтонгів немає. У німецькій мові дифтонги виражаються на письмі буквосполученнями ei, ai, eu, äu, au.