Період напіврозпаду є константою для даного радіоактивного ядра (ізотопу). Для різних ізотопів ця величина може змінюватися від десятків йоктосекунд (10−24 с) у водню-7 до більш ніж 1024 років у телуру-128 , що багаторазово перевищує вік Всесвіту.
Періодом напіврозпаду називається час, за який радіоактивна речовина природним чином втрачає половину своєї радіоактивності. Таким чином, наприкінці 10 періодів напіврозпаду радіоактивність речовини знижується в 1024 рази.
Ізотоп 128Te має найдовший підтверджений період напіврозпаду з-поміж усіх радіонуклідів – 2,2⋅1024 років або 2,2 септильйона років, що приблизно у 160 трильйонів разів більше за оціночний вік Всесвіту.
Значна кількість радіоактивних речовин потрапила в навколишнє середовище, зокрема, ізотопи урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду – вісім днів), цезію-134 (період напіврозпаду – два роки), цезію-137 (період напіврозпаду – 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду – 28 років).