З 1933 по 1945 рік нацистська Німеччина зі своїми союзниками побудували близько 40 000 таборів та інших місць масового ув’язнення. Ці табори використовували для різних цілей; серед них були табори примусової праці, табори для так званих “ворогів держави” і табори смерті, призначені для масових убивств.
З 1941 року було створено 4 табори, спеціально призначені для знищення людей, ще два концтабори були також пристосовані для масових убивств.
Освенцим Аушвіц-Біркенау У слов’янських країнах його ще заведено називати " Освенцим ". Саме це місце стало страшним символом тодішньої системи концентраційних таборів. Його заснували 1940 року за кілька десятків кілометрів від польського Кракова. Це був не просто табір, а цілий комплекс, призначений для умертвіння.
У роки Громадянської війни нерідко застосовували такий захід, як ув’язнення в концентраційний табір не на певний термін, а “до закінчення громадянської війни”. До кінця 1921 року в РРФСР було вже 122 табори. Водночас у 117 таборах НКВС перебувало 60 457 ув’язнених, у таборах ВНК понад 25 000 – разом близько 100 000.