Це залежить від різних чинників (концентрації вірусу, температури навколишнього середовища). Зазвичай ВІЛ може жити поза організмом лише кілька хвилин. Але при великих концентраціях (що відбувається в умовах лабораторних досліджень), він може жити до трьох днів.
У нативному стані в крові на предметах зовнішнього середовища зберігають заразну здатність до 14 днів, у висушених субстратах – до 7 діб. Єдиним джерелом інфекції є ВІЛ-інфікована людина на всіх стадіях захворювання.
ВІЛ зберігає свою активність у заморожених клітинах крові та в спермі багато років. А в засохлій крові може залишається “в живих” кілька тижнів. Тому він може досить довго вижити, наприклад, у шприці, яким робив собі укол заражений наркоман.
Імовірність проникнення вірусу через незагоєні подряпини та подряпини мізерно мала і може виникнути тільки в разі тривалого активного втирання доволі великої кількості інфікованої крові в ушкоджену шкіру неінфікованої людини (в реальному житті подібна ситуація може бути створена тільки штучно!).