ПАПА (церковна історія) – грецьке слово, що означає "дід" або "батько батьків". Воно належало всім священикам, і його давали єпископам і патріархам. Згодом він став відмітним титулом єпископа Риму.
Папа Римський (Лат. Pontifex Romanus – римська понтифік або Pontifex Maximus – верховний суверенний понтифік) у міжнародному праві – суверенна персона виняткової властивості (persona sui generis), оскільки одночасно володіє трьома нероздільними функціями влади: Глава та суверен Святого Престолу.
Понтифік (лат. pontifex – "очолює") – глава католицької церкви; первосвященик, Папа. Понтифікат – влада під час правління понтифіка. Спочатку понтифік – це громадянський титул у Стародавньому Римі.
Народився в Буенос-Айресі 17 грудня 1936 року в сім'ї італійського емігранта, залізничного робітника Маріо Джузеппе Бергольйо та його дружини Реджини Марії Сіворі. Молодший із п'яти дітей. Здобув диплом хіміка-технолога. Навчався у семінарії Вілья-Девото у Буенос-Айресі.