Через деякий час після тяжкої хвороби, Гоголь писав листа сестрі, де стверджував, що він постійно замерзає, руки його стають чорними, а обличчя починає жовтіти. Там же він висловив побоювання, що колись він охолоне, чому його поховають живцем.
Якось Володимиру Германовичу зателефонував директор Новодівичого цвинтаря: «Завтра відбудеться перепоховання праху Гоголя. Чи не хочете бути присутнім?» Лідін, зрозуміло, не відмовився, і наступного дня 31 травня 1931 р. прийшов на цвинтар Данилівського монастиря до могили Гоголя.
21 лютого 1852 року (за старим стилем) найбільшого російського письменника Миколи Васильовича Гоголя, який у летаргічний стан, зарахували до покійних.