Картки були введені ще до початку блокади Ленінграда, 18 липня 1941 року, норма становила 800 грамів хліба. 2 вересня 1941 року норми знизили: робітникам та інженерно-технічним працівникам – по 600 грамів, службовцям – по 400 грамів, дітям та утриманцям – по 300 грамів.
У цей час бійцям на передовій лінії оборони видавали 500 грамів хліба на день, робітникам гарячих цехів – 375 грамів, решті робітників та інженерів – 250 грамів, службовцям, утриманцям і дітям – усього 125 грамів хліба.
Робітникам, наприклад, належало по 800 грамів хліба. Але вже до початку вересня щомісячні норми стали урізати. Всього знижень було п’ять. Останнє сталося в грудні 1941 року, коли максимальна норма становила 200 грамів для робітників і 125 грамів для всіх інших.
Однак символом блокади стала хлібна картка з нормою хліба для утриманців (громадян, які не працюють), службовців і дітей до 12 років – 125 грамів на день. Такий норматив було встановлено вже 20 листопада 1941 року, через півтора місяця після початку блокади.